Пуш-Даггер
Трохи від автора. Доброго дня всім. Колекціонери поділяються в своєму загалі на дві великі категорії: ті, хто мовчки чахне над своїми скарбами та ті, кому свербить накликати собі на голову зайву увагу.
З іншого боку, найчастіша інформація про ножі у вільному доступі сьогодні – у кращому випадку ТТХ. Між тим, кожен ніж має свою персональну унікальну історію, навіть якщо тільки вчора вийшов з рук майже невідомого широкій публіці майстра. А майстрами наша країна трохи багатіша, ніж тим бурштином, з якого стільки галасу, але цій темі – свій час, якщо карти зійдуться…
А сьогодні наша розповідь про войовничу малечу…
Звичайно, для того щоб завдати іншій людині шкоди за допомогою ножа або кинджала, особливого вміння не потрібно. На те воно і зброя — шанси на перемогу підвищує багаторазово. Але все ж таки, щоб уникнути різних неприємних випадковостей, які у дилетанта обов‘язково зявляться, з клинковою зброєю треба тренуватися — відпрацьовувати специфічні хвати і траєкторії нанесення уколів і ударів. Але що робити, якщо часу на постійні тренування немає, а надійного гострого помічника мати при собі хочеться? Ось тоді на виручку й приходять невеликі тичкові кинджали, які мають звучну назву «пуш-даггер».
Цей незвичайний ніж, створений індіанцями, носить назву пуш-даггер (push dagger) і був особливо популярним серед американців за часів «Дикого Заходу». Білі використовували ніж для самооборони й часто пускали його в хід під час шинкарських бійок. Зазвичай ніж цей має Т-подібну форму, а його лезо виконує роль багнета. Рукоятка щільно втискається в долоню й утримується пальцями. Вона розташована перпендикулярно лезу, що дозволяє наносити серйозні каліцтва навіть без сильного розмаху. Пуш-Даггери носилися таємно в потайних кишенях і швидко діставалися при необхідності. Вони мали коротке, але товсте лезо і рідко важили більше 100 грам.
Основне призначення тичкового ножа — засіб самооборони. При цьому може використовуватися ударна техніка, як в кулачному бою з використанням кастета. Тичковий ніж набагато важче вибити з руки.
Існують тичкові ножі ще й господарського призначення — шкуроз’ємні (скіннер), обробні та інші. Деякі з них мають додаткові пристосування: відкривачку для пивних пляшок, викрутку тощо. На цих ножах часто використовується серрейторна заточка. Невеликим тичковим ножем досить зручно кроїти вироби з щільного матеріалу (шкіри, сукна) чи відкривати картонні ящики.
З точки зору законодавства, в багатьох країнах тичковий ніж з невеликим лезом не є холодною зброєю і різні його моделі доступні у вільному продажі. Але слід завжди пам’ятати, що навіть табурет, після використання по голові, стає «знаряддям злочину», а щодо міри необхід
ної самооборони, наше законодавство якось не дуже на користь самооборонця поки що визначається… То ж будемо уважні та обережні. Та гарної нам зброї.



